У народі кажуть, що ця трава здатна підняти хворих, які вже втратили будь-яку надію. Яким чином? Перш ніж давати поради й рецепти, розповімо легенду.

Колись давно серед різнотрав’я вероніки не було. Та одна красуня-наречена, щоб врятувати свого судженого, якому ніякі ліки вже не могли зберегти життя, просила чаклуна знайти та­ку цілющу рослину, яка допомогла б юнаку. А коли дізналась, що такої трави немає, погодилася стати нею сама. Лягла на землю й простелилася ніжною травою з голубими квітами – очима. У траву цю влилася молода сила життя Ñ– вірність кохан­ня. Це Ñ– врятувало хлопця. А траву назвали «вірність Ніки» (Ганни).

У природі існує багато видів вероніки, але тут ідеться про вероніку лікарську. Розшукайте малюнки, фотографії, описи рослини — і ви переконаєтесь, що знаєте її давно, що вона зустрічається всюди. Можливо, вам більш знайома інша її на­родна назва — лежачка.

У народній медицині на Україні та в країнах Західної Європи вероніку лікарську і нині застосовують для лікування при бронхіальній астмі, як відхаркувальний засіб при захворю­ванні верхніх дихальних шляхів, при ангіні, туберкульозі ле­гень.

Для цього готують настій (взяти чайну ложку подрібненої сухої трави на склянку окропу, настояти протягом двох годин, процідити й приймати по півсклянки чотири рази на день).

Ці настої, до того ж, поліпшують травлення, посилюють апетит, допомагають при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, особливо при шлункових розладах.
До речі, давно помічено, що вероніку добре знають тварини, Ñ– саме при шлункових розладах відшукують Ñ—Ñ—, з’їдають кілька листків Ñ– таким чином лікуються.

Для вживання всередину використовують також свіжий сік вероніки по чайній ложці за 30 хвилин до вживання їжі.
Рятувала вероніка людей від укусів отруйних гадюк та ска­жених тварин. Для цього накладали свіже розім’яте листя на ушкоджене місце, пили гарячий чай із сухої вероніки. Цей чай називали зеленим. Тому якщо в старих книжках зустрінете рекомендацію пити з лікувальною метою зелений чай, то майте на увазі, що йдеться саме про чай з вероніки.

Використовували вероніку для того, щоб підняти опущені органи — шлунок, матку. Взагалі ця трава показана жінкам, особливо під час клімаксу, вгамовує навіть сильні головні болі в цей період, заспокоює нервову систему і дарує спокійний сон з приємними сновидіннями.
Вероніка у свіжому вигляді майже не пахне, а от висушена набуває дуже приємного тонкого аромату і гіркувато-терпкого смаку. Найчастіше її й використовують сухою. Найбільшу силу має вероніка під час цвітіння. А цвісти вона починає у травні й квітує майже все літо. Зриваючи траву, старайтесь не пош­кодити корінь.
Використовують траву вероніки при захворюваннях се­човивідних шляхів, при подагрі та ревматизмі, при наявності каменів у нирках. Але приймати її, коли органи — у стані за­палення, в період загострення хвороби, не слід. Навіть у сумішах з іншими лікарськими рослинами вероніка в таких випадках протипоказана.

Пропонують вероніку і як кровоспинний засіб при внутріш­ніх та зовнішніх кровотечах. Допомагає рослина при запален-
нях трійчастого нерва, головному та зубному болі. А для ліку­вання ран та нашкірних захворювань вероніка — один з кращих засобів, що має антимікробні, фунгіцидні та ранозаго­юючі властивості. Особливо ефективно, спалюючи суху траву вероніки, обкурювати гнійні рани. Слід робити також ванночки, компреси, промивання, примочки при нагноєних ранах, вираз­ках, вуграх, висипах, чиряках, екземі, діатезі та грибкових ура­женнях шкіри. На них же можна прикладати ретельно подрібнене листя. А паралельно вживати всередину відвари ве­роніки.

Тріщини на п’ятах — один із видів грибкових захворювань, Ñ—Ñ… успішно лікують ванночками з вероніки.
Дуже радимо приготувати на літо такий препарат. Не­величку баночку вщерть наповніть листками й квітами ве­роніки, добре стопчіть Ñ– залийте олією (краще оливковою). Це прекрасний засіб, який допомагає при сонячних опіках. Він же годиться Ñ– для лікування п’яточних тріщин.

При алергії, діатезі допомагає чай, який містить вероніку, череду, фіалку триколірну. Беруть по чайній ложці кожної сухої трави на склянку окропу. Дітям дають по чайній ложці тричі на день, дорослим — по 50 грамів також тричі на день.

Одна з порад, яка може згодитися тим, у кого є лупа (пер- хоть). Подрібнити сиру траву вероніки й залити її 50 грамами спирту. Десять днів настоювати в холодильнику. Потім відцідити, додати ще 50 г спирту і 50 г гліцерину. Втирати у шкіру голови після миття.

Якщо на присадибній ділянці чи на дачі вирощуєте троянди, посадіть поряд з ними й вероніку. Своїм скромним лагідним цвітом вона підкреслюватиме красу троянд і одночасно оберігатиме їх від грибкових захворювань. А для вас стане ще однією лікарською рослиною, яка завжди під рукою.
Коли дивитиметесь на квіти вероніки, згадайте легенду…

(Просмотров всего 24), (Просмотров сегодня 1)