Лікування печії

0
3
Лечение изжоги
Лечение изжоги

Печія (російською мовою «изжога») — відчуття жару й печіння в стравоході, переважно в його нижньому відділі. Спостерігається частіше (в 75 процентах випадків) у людей з підвищеною кислотністю шлункового соку.

Разом з тим печія буває і при нормальній та низькій кислот¬ності. Це коли є гіпотонія шлунку, стінки якого розтягнуті, а м’язи розслаблені і їжа в ньому бродить. Буває печія при за¬хворюваннях підшлункової залози та під час вагітності.

Для того, щоб ліквідувати печію, треба звернутися до лікаря, який, поставивши правильний діагноз, визначить причину печії, призначить вам відповідні ефективні ліки.

Якщо вас цікавить, як люди в давнину, коли ще не було наукової медицини, позбавлялися цього неприємного явища, то спробуємо розказати те, що дійшло до наших часів. Ліквідо¬вували печію в домашніх умовах за допомогою різноманітних страв та лікарських рослин.

Спочатку за допомогою пшоняної каші, зеленого борщу, цибулі або хрону треба визначити кислотність. (Якщо поїсти пшоняної каші з олією, і після цього з’явиться печія, то «можна твердити: гастрит з підвищеною кислотністю).
Тоді для лікування заварювали чай з м’ятою холодною або водяною і пили по склянці 2—3 рази на день. Іноді до такого чаю додавали листя смородини або калини. І через 2—3 тижні вже можна було їсти не тільки кашу, борщ, а навіть і хрін.

Вживати соду старі люди не радили, бо знали, що після ко¬роткочасного припинення печії вона стане ще пекучішою, а це може призвести до виразки шлунку.

Користувались крейдою та білою глиною, пили сік із на¬тертої сирої картоплі по десертній ложці три рази на день за 30 хвилин до вживання їжі. Іноді застосовували з цією ж ме¬тою сік земляної груші (топінамбур), або сік свіжої капусти. Добре допомагав ячмінь, якщо його жували під час печії, або насіння любистку, також сире гарбузове насіння, зварене насіння льону, кропу, кмину.

Часто зверталися за допомогою до дикорослих лікарських рослин. Золототисячник малий, тільки в невеликих дозах, пили від печії.

Для цього чайну ложку подрібненого зілля треба залити склянкою окропу, поставити на водяну баню і томити 15 хви¬лин. Потім 45 хвилин настоювати. Відцідивши, додати кип’яче¬ної води до повної склянки та 1—2 краплі настойки м’яти. Пити по столовій ложці під час печії. Іноді золототисячник заміняли сухоцвітом багновим («сушеница болотная») або то¬локнянкою («медвежьи ушки»).

Користувалися зборами лікарських рослин, куди входили в рівних частинах корінь алтею, листя кропиви, суниці, м’яти, мати-й-мачухи, подорожника, трилисника, будри, трава веро¬ніки, дим’янки, звіробою та квітки нагідок. Столову ложку цієї суміші на 0,5 л окропу настояти в термосі 7—8 годин і прий¬мати по 1—2 столові ложки за 30 хвилин до вживання їжі.

При печії із слабкістю шлунку, тобто при атонії з пониже¬ною кислотністю, пили по 1 склянці 2—3 рази на день холодний узвар із калинової, в’язової чи ясеневої кори (1 ложка на літр води).

Якщо печія викликана підвищеною кислотністю шлункового соку, треба дотримуватися дієти: не їсти продуктів, багатих на цукор та вуглеводи, які швидко засвоюються, печива, бульйонів та насичених узварів.
Якщо ж печія, довго не проходить, треба звернутися до лікаря.