Чистотіл

0
2
чистотел
чистотел

Не написати сьогодні про чистотіл просто неможливо, зовсім не тому, що нині ця всім відома, популярна лікарська рослина квітне своїм золотавим цвітом скрізь, куди не кинеш оком.
Справа в тому, що до нас звертаються багато хворих, які скаржаться на дискомфорт в органах травлення, відчуття гіркоти та сухості в роті, запаморочення, загальну слабкість, надмірне потіння тощо.
Спочатку у лікарів виникла думка, що в магазинах з’явились якісь неякісні продукти, або ж свіжі овочі з нітратами.
Та опитування виявило, що майже всі, хто звертався до нас і називав ці симптоми, займалися самолікуванням різних виявлених у себе хвороб.
При обстеженні в усіх, хто «лікувався» чистотілом, розміри печінки були збільшені, хоча всі хворі запевняли, що після прийому соку болі зовсім зникали.
Це так і мало бути, адже алкалоїди чистотілу нагадують дію алкалоїдів маку. Вони паралізують центральну нервову систему, гладкі мускули, мускулатуру серця. Про це ми й намагалися розказати хворим, щоб застерегти їх. Та де там!
Навели навіть приклад. До нас звернулася Наталя Я., моло­да жінка, яка хворіла вульгарними вуграми. Вона прочитала десь у журналі, що ця хвороба успішно лікується відваром чистотілу. Приймала відвар протягом двох місяців. Вугрі зникли, але почались сильні болі та відчуття розпирання під правим
підребір’ям. Печінка була отруєна чистотілом. Тільки інтенсивним лікуванням ледве вдалося відновити її функції.
На цей наведений приклад хворі (прихильники чистотілу) відповідали сердито, що і ця дівчина, і ми не читаємо розумних книжок і зовсім не знаємо нічого про чистотіл. Вказували на енциклопедичний довідник «Лікарські рослини», що вийшов у Києві в 1990 р.
Дійсно, в цьому довіднику, який нині користується великим попитом та популярністю, на сторінках 468—469 під № 1234 багато написано про чистотіл. Названо безліч хвороб, які мож­на вилікувати за допомогою цієї лікарської рослини.
Зокрема, там сказано: «В експерименті препарати чистотілу пригнічують ріст злоякісних пухлин…», і далі «…чистотіл, якщо не виліковує, то в усякому разі затримує ріст пухлин і особливо показаний при передракових станах і після операцій з приводу видалення злоякісної пухлини, бо затримує розвиток метастазів».
Тільки неживого не спокусить полікуватись чистотілом та повживати його для профілактики онкозахворювань.
Тут же сміливо пропонується лікувати поліпоз товстої кишки клізмами із чистотілу. Радять брати 1 г чистотілу на 1 кг маси хворого. Тобто на 70 кілограмів треба взяти 70 грамів чистотілу.
Варто відзначити, що лікарські рослини, введені в організм клізмою, всмоктуються значно швидше, ніж через шлунково- кишковий тракт. Та й клізм пропонують аж 20! Але 70 грамів чистотілу (для одного прийому) — доза надто велика навіть для п’яти чоловік.
У самому кінці статті про чистотіл звичайний десь внизу одним реченням відмічено, що передозування може спричинити нудоту, блювання, параліч дихального центру, що навіть при зовнішньому застосуванні є протипоказання для хворих на епілепсію, бронхіальну астму, стенокардію та деякі неврологічні захворювання. І все це ніби між іншим.
А як би хотілось, щоб хворі, звертаючись до розумних порад у книжках, зокрема щодо цілющих властивостей чистотілу, про який написано в кожній відповідній книжці, перш за все, знаходили таку інформацію: чистотіл — рослина дуже отруйна. Вчені, вивчаючи ряд алкалоїдів чистотілу, які містить його сік, довели, що один із них, хелідонін, діє за­спокійливо на центральну нервову систему. Але результатом цієї дії може стати її параліч.
Інший алкалоїд — гемохелідонін — відомий як сильний ане­стетик, але не застосовується в медицині, бо є судорожною отрутою.
Сангвинарин, ще один алкалоїд, пригнічує центральну нер­вову систему з її наступним збудженням. Інші алкалоїди, що входять до соку цієї лікарської рослини, ще мало вивчені.
Але ж в давнину, коли ще люди не знали ні про алкалоїди

чистотілу, ні про інші речовини, вони спостерігали й робили висновки: рослина, яка знищує інші рослини, є дуже отруйною. Дійсно, придивіться: в лісі чи в саду, де з’явився чистотіл, з часом ні одна рослина вижити не може.
І хіба можна сказати, що раніше рослини не вивчались? Вивчався не хімічний склад рослин, а їх життя в природі. Спо­стерігаючи, як ластівки збирали жовтий сік рослини для повер­нення зору своїм сліпонародженим дітям, люди пробували за­стосовувати чистотіл зовні від хвороб очей. Пробували, але результату не одержали — і відмовились.
У слабкому відварі купали дітей з нашкірними хворобами. Відвари листків застосовували при виразках, лишаях, корості, золотусі, кропивниці, екземах, нашкірному туберкульозі, рожистому запаленні. Якщо соком виводили бородавки, то обов’язково розчиняли його олією, а пізніше гліцерином.
В літературі нам зустрівся такий цікавий факт: А. П. Чехов, лікар і письменник, витратив значну суму, щоб придбати рецепт для лікування ракових пухлин, в якому за основу брав­ся екстракт чистотілу. Це було сенсацією. Але, перевіривши рецепт на практиці, вчені Московського медичного інституту не одержали позитивних результатів. Це стало поразкою А. П. Чехова як лікаря.
Деякі народні лікарі вважають чистотіл панацеєю від усіх хвороб і радять вживати його сік у великих дозах, зауважуючи лише, що приймати його треба по схемі.
Після цього інтерес для чистотілу як протиракового засобу упав.
Наш досвід не дає підстав для сміливого і широкого користування чистотілом. Навпаки. Але вважаємо, що глибоке, доскональне вивчення рослини необхідне. До речі, доведено, що в гомеопатії у великих розведеннях чистотіл з успіхом використовується.
І на кінець хочемо сказати: пам’ятайте, що в природі існує добро і зло, отрути й протиотруті засоби. Багато лікарських рослин існує для врятування людини від хвороби, а при невмілому користуванні ці ж рослини можуть зробити зло. Однією із таких рослин і є трава чистотілу великого.